Напередодні 2 лютого на сайті Здолбунівської райдержадміністрації було опубліковано анонс заходів з нагоди 72-ої річниці вигнання нацистських окупантів з міста Здолбунова.

В соцмережі не забарилась дискусія щодо доцільності відзначення цієї дати. Одна сторона вважає цей день початком окупації наших земель червоною армією, а Меморіал у міському парку – місцем, де поховані енкаведисти. Інші відсилають своїх опонентів до науковців Українського інституту національної пам’яті, які запропонували замість сполучення «визволення України від фашистських загарбників» використовувати термін «вигнання нацистських окупантів із України».

Я не історик. Акцент на необхідності пам’ятати кожного, хто боровся проти поневолювачів, а не вшановувати міфічного «радянського народу-переможця», мені імпонує. Стараюсь категорично не висловлювати свою думку, так як не володію усіма істинними фактами подій того часу. Але я добре знаю інше. Мого діда і мого дядька, як казала бабуся, «забрали» на війну у 1941 році. Вони не повернулися. Їх поховали у братській могилі у Прибалтиці. Я несу квіти до Меморіалу у Здолбунові, бо знаю – там, на чужині, хтось покладе квіти на таку ж могилу, де серед інших «радянських воїнів» покояться понівечені тіла моїх рідних.

Кожен має право на своє бачення історії. Я не засуджую тих, хто проти вшанування річниці вигнання нацистських окупантів зі Здолбунова. Вони можуть цього не робити. Але я проти політичних спекуляцій особами, які називаючи себе українськими політиками, насправді такими не є. «Політика повинна бути дбанням про справедливість, створюючи, таким чином, передумови для миру», – наголошував Понтифік Бенедикт XVI. Не може бути жодного миру, якщо людей будуть зіштовхувати лобами та продукувати непорозуміння.

Сумно… Замість просто вшанувати пам’ять загиблих хвилиною мовчання, мене заставляють вагатись: чи правильно я поступаю?

Ганна Хвиля

1 Зірка2 Зірки3 Зірки4 Зірки5 Зірок (ви ще не оцінили)
Loading...