images

В авангарді суспільних подій  завжди були вчителі. Озброєні знаннями, вони швидше за інших здатні зрозуміти сутність того, що відбувається навколо.

Проблема, піднята вчителями Здолбунівської ЗОШ №6, притаманна не тільки цій школі і полягає в невиплаті педагогам 20-відсоткової надбавки за престижність праці, яка передбачена законодавством.

Однак, якщо інші з певних причин мовчать, то профспілкова організація цієї школи вирішила не лише не мовчати, але й діяти.

Лариса Котюжанська, голова первинної профспілкової організації Здолбунівської ЗОШ І-ІІІ ст. №6:

“Я хочу розповісти про те, як шкільна профспілка Здолбунівськох ЗОШ І-ІІІ ст. №6 бореться не тільки за оплату праці вчителям в повному обсязі, як того вимагає чинне законодавство, а й про фінансування шкіл, в якому обов’язково, відповідно до законодавства, має приймати активну участь місцева влада. А також про те, чи дійсно судді, при здійсненні правосуддя,  незалежні і підкоряються лише закону, та рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.           

З 2015 року в Україні діє принцип, за яким поточні видатки загальноосвітніх шкіл фінансуються з Державного бюджету України шляхом передачі до місцевих бюджетів коштів у вигляді освітньої субвенції. Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 26 червня 2015 р. №435 розрахунковий показник обсягу видатків освітньої субвенції визначається залежно від її загального обсягу, фінансового нормативу бюджетної забезпеченості одного учня загальноосвітнього навчального закладу, приведених контингентів учнів усіх типів загальноосвітніх навчальних закладів станом на 5 вересня року, що передує поточному. Тобто «гроші за учнем», скільки учнів – стільки грошей.

На сьогодні склалася така ситуація – органи управління освітою мають надлишкові повноваження, не маючи перед державою і суспільством належної відповідальності за свої дії.

В Здолбунівському районі при розподілі коштів освітньої субвенції така формула не враховується, аргумент відділу освіти –  формули розподілу коштів між конкретними школами нема. В результаті найбільша школа району постійно не отримує великі кошти, в цьому році – 800 тис. грн. і ледве зводить «кінці з кінцями». Їх аргумент, що коштів субвенції не вистачає на фінансування всіх шкіл району, і вони фінансують інші школи за рахунок того, що забирають гроші у великих за кількістю учнів  шкіл. Такі дії місцевої влади суперечать Постановам КМУ від 14 січня 2015 р. № 6 , від 28 лютого 2002 р. № 228 , вимоги п. 4 ст. 77 БКУ. (За роз’ясненнями щодо застосування формули при розподілі коштів профспілка ЗОШ №6 звернулася до відповідних органів, чекають відповіді – ред.).

Я, як голова профспілки, звернулася до голови Здолбунівської РДА стосовно того, що обов’язок місцевої влади – виділяти кошти на утримання шкіл району (тільки тих, на які не вистачає коштів субвенції за формулою). У відповідь почула: «Грошей на проїдання не дам!». Але на кожній сесії районної ради адміністрація звітує про перевиконання бюджету!!!

Через такий розподіл коштів вчителі Здолбунівської ЗОШ І-ІІІст. №6 з 1 січня 2016 р. перестали отримувати 20% за престижність праці, хоча  з 1.09.2015 р. така надбавка виплачувалась. Наша профспілка подала позов до Здолбунівського районного суду щодо незаконності припинення такої виплати і виплати заборгованості по заробітній платі. Відповідач по справі – Здолбунівський відділ освіти, так як саме він є головним розпорядником коштів і роботодавцем.

Перші два засідання пройшли нормально, а далі почалось… Суд викликав у якості свідка представника РДА – ніхто не з’явився. Після останнього засідання 21.06.16  на нас почали «тиснути», щоб ми забрали свій позов з суду. 18.07.16 судове засідання було перенесено на 11.08.16  на 10 год. (про що було оголошено в суді в усному порядку, але аудиозапис цього засідання не вівся) через відпустку юриста відповідача, представник РДА в суд не з’явився. 18.07.16 суд надіслав мені повістку поштою, яку я отримала 22.07.16 (про що в мене є як підтвердження конверт зі штемпелем), про те, що судове засідання відбудеться 11.08.16 на 11 годин.

11.08 в 10.40 ми були вже в суді. Тут ми зустріли відповідачів , які нам сказали, що засідання відбулося в 10 годин і було знову перенесене. Я пішла за роз’ясненням до судді, на що він мені відповів “не кіпішуйте”, а стосовно повістки сказав, що це “технічна помилка».

Такі дії судді є порушенням Конституції України, ст. 27 ЦПКУ, Стаття 9. Рівність перед законом і судом  Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Нам було не забезпечено Право брати участь у судових засіданнях. «Особа, яка бере участь у справі, обов’язково повідомляться про час та місце розгляду справи саме для того, що б вона могла взяти участь у справі. Її участь у справі сприяє повному та всебічному розгляду справи, встановленню дійсних взаємовідносин сторін та правильному вирішенню спору». Також ці дії судді можна розцінити як упереджені до однієї сторони судового процесу.

Наступне засідання призначене на 15.09.16 на 10 годин. Ми, позивачі, всі працюємо вчителями, в цей час повинні бути в школі, бо в нас уроки. Передбачаю, що у нас виникнуть проблеми з тим, щоб бути присутніми в суді, бо вже після першого судового засідання ми писали пояснення на вимогу начальника відділу освіти щодо нашого перебування у суді. Повістку про виклик в суд на 15.09.16 на 10 год. виписали на профспілкову організацію, буду клопотати перед судом, щоб виписали повістки кожному члену профспілки персонально.

Боюсь, що суд «затягнули» до початку навчального року умисно, щоб мати можливість на нас тиснути. Адже ми, вчителі, практично безправні перед керівництвом.

Буду дуже вдячна, якщо ви відгукнетесь і зробите все можливе, щоб наша справа стала публічною, адже така проблема притаманна не тільки нашій школі. Люди бояться відстоювати свої законні права, а це веде до деградації особистості, до порушення законодавства держави.

Конституція України. Стаття 1. Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава».

Питання, підняте вчителями, актуальне для всієї країни. Освітню субвенцію, яка розраховується на місцеві бюджети за встановленою формулою, влада на місцях розподіляє самостійно так, щоб могли «вижити» нерентабельні школи. Соціальна справедливість з результатом – «ні тим, ні іншим не вистачає», вочевидь, є найбільш оптимальним варіантом вирішення проблеми для чиновників. Для чиновників – так, але не для педагогів, які за свою працю хочуть і мають право отримувати чесно зароблену платню.

Деяку частину коштів для потреб освітян виділяють з місцевого бюджету.  Однак, там також свої пріоритети. В нашому районі це – нова спортивна школа, реконструкція приміщень територіального центру,  ремонти в комунальних закладах, тощо. Майже щодня у фейсбуці ми читаємо звіти чиновників про їхні чергові успіхи і досягнення. Про ситуацію з заборгованістю зарплати вчителям там не пишуть.

Розділити і витратити наявні кошти, вочевидь, не так уже й складно. Реалії ж життя диктують потребу в нестандартному мисленні і рішучих підходах до вирішення назрілих проблем. Окремі аналітики переконані, що проблеми з фінансуванням освіти в Україні не тільки у браку грошей. В нас надто багато малокомплектних шкіл, відсутній грамотний менеджмент, директори шкіл не мають змоги впливати на процес розподілу коштів, тощо.

А ще потрібно більш жорсткіше ставити питання перед столичною владою. Те, що коштів у бюджеті на все не вистачає, нам повторюють постійно. Все ж, дозвольте мати іншу думку. Ми маємо таку державу, де гроші можна мільярдами виводити, виносити, вивозити за кордон чи зберігати у «засіках». Інколи лише частини отриманого можновладцем хабара вистачило б для виплати протягом року надбавки за престижність всім педагогам окремо взятої школи.

Хто, якщо не влада на місцях, має шукати шляхи вирішення проблеми замість того, щоб «тиснути» на вчителя, який відстоює своє право на передбачену законодавством надбавку? Хіба лише за право мати право стояв Майдан?

IMG_0001 (Large) (Large)

IMG

IMG_0002   IMG_20160813_150255

1 Зірка2 Зірки3 Зірки4 Зірки5 Зірок (ви ще не оцінили)
Loading...