Подейкують, що ще зовсім недавно  головний лікар Здолбунівської ЦРЛ Владислав Сухляк скептично ставився до питання доцільності поділу медицини району на первинний і вторинний рівні. Прихильники такої ідеї серед чиновників райдержадміністрації виношували план повернення до організації медичної галузі району з одним головним лікарем та централізованою бухгалтерією. Втілити задумане не вдалося, бо започатковані реформи в медицині повільно, але впевнено просуваються. Впевнено, однак не так швидко, як це сьогодні побачив у своїх нових планах Владислав Сухляк.

До 01 лютого 2017 року МОЗ має затвердити склад і межі госпітальних округів, пропозиції щодо яких наразі розробляють обласні державні адміністрації. Відстань від «затвердити» до «розпочати діяльність» не завжди така коротка, як би хотілося. Після визначення центрів госпітальних округів будуть перепрофільовані розміщені в їхніх межах районні і міські лікарні в інші медичні заклади (лікарня планового лікування, лікарня відновного лікування, хоспіс тощо).  А це не лише зміна назви, але й об’ємна робота з виготовлення відповідної документації, включаючи ліцензування, затвердження організаційної структури закладів, приведення у відповідність до вимог матеріально-технічної бази реформованих лікарень, тощо. Додайте сюди ще необхідність отримати потрібні рішення органів місцевого самоврядування, роботи ліквідаційних комісій і ще багато чого іншого, що свідчить про не таку вже й швидку реалізацію цього процесу.

Схоже на те, що зусилля головного лікаря ЦРЛ щодо майбутнього Здолбунівської ЦРЛ як центру госпітального округу (з явними ознаками чергового піару, до речі) мають конкретну мету: відволікти увагу від ситуації з закриттям терапевтичного відділення у Мізочі.

Слід зауважити, що функціонування терапії №2 жодним чином не перешкоджає процесу реформування вторинної медичної допомоги. Це відділення є відокремленим структурним підрозділом ЦРЛ з розміщенням у селищі міського типу, населення якого за встановленими стандартами відноситься до міського. Нічого не звичайного в цьому немає. Для прикладу, згадувана раніше перспектива існування на базі Здолбунівської ЦРЛ хірургічного відділення як відокремленого структурного підрозділу Рівненського госпітального округу не викликала жодних запитань.

Тепер до головного. За вказівкою керівництва Здолбунівської центральної районної лікарні, з 20 грудня на лікування у терапевтичне відділення №2 хворих приймати не будуть. Як розказують самі медичні працівники цього відділення, 26 грудня частину з них переведуть в інші відділення ЦРЛ у Здолбунові, а кому не повезло – отримає на руки трудову книжку.

Надія жителів Мізоча та довколишніх сіл на те, що дане питання буде вирішене на користь громади, виявилась марною – цілодобове стаціонарне відділення у Мізочі закривають. Точніше, закриває, бо це одноосібне рішення головного лікаря Здолбунівської ЦРЛ, який має на це визначені повноваження.

Про те, що це найоптимальніше і найправильніше рішення в умовах необхідності скорочення лікарняних ліжок, людей наполегливо переконували кілька місяців. Чи справді так – покаже час. Однак є речі, на які слід звернути увагу сьогодні.

В основу розрахунку медичної субвенції закладено чисельність населення того чи іншого регіону. У формулі розподілу обсягу медичної субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам поняття ліжко-місця відсутнє. Ні фінансовим, ні нормативним показником у цьому випадку воно не виступає. Тому щонайменше некоректними є слова головного лікаря ЗЦРЛ Владислава Сухляка, заручником ситуації якого вважає Здолбунів Сіті: «…річне утримання відділення на 2017 рік – 1 млн. 300 тис. грн і ці кошти заберуть з ЦРЛ якщо не буде проведено скорочення (ліжок – ред.), адже медицина отримує цільову державну субвенцію, а не з районного бюджету».

Некоректною є і сама цифра в 1 млн. 300 тис. грн., бо вже на стадії проведення розрахунків було відомо, що видатки на комунальні послуги і енергоносії будуть здійснюватися не з медичної субвенції, а з іншого джерела – районного бюджету. Приміщення доведеться утримувати коштом району незалежно від того, буде воно структурою ЦРЛ, ПМД чи іншої комунальної установи.

Непереконливо звучить, також, аргумент на користь закриття терапевтичного  відділення №2 ЗЦРЛ  «в зв’язку з не до виконанням навантаження ліжкового фонду». Недонавантаження? – припустимо, що так. На стільки? 10%?, 20%?, 40%?, інша цифра? Де розрахунки? Чому вирішили закрити все відділення одного профілю, а не скоротити, наприклад, 10 чи 15 ліжок з урахуванням «не до виконанням навантаження» і зваживши на прохання людей? Тим більше, що зменшення на один десяток ліжок інших відділень у ЦРЛ не вплине на її функціонування зараз і тим більше після реорганізації, коли структура і штатна чисельність будуть визначатися і затверджуватися відповідно до статусу новоутвореного закладу.

Ще один, вартий уваги, факт. Саме по собі скорочення ліжок не є реформою, а лише одним із заходів зменшити використання бюджетних коштів, що, як виявилось, не завжди має очікуваний результат. Відповідно до діючого нині нормативу, зменшення кількості ліжок не передбачає скорочення штату, як це було раніше. Все на розсуд керівництва. Тому, з метою зменшення напруги серед медперсоналу терапії №2 частині з них запропоновано посади в інших відділеннях ЦРЛ. На 01.01.2016 штат ЦРЛ було затверджено у кількості 467 одиниць. Запам’ятайте цю цифру, коли матимете змогу порівняти її із кількістю затверджених на 2017 рік шт.од. з огляду на очікувану економію.

Напрошуються ще цілий ряд питань, якщо аналізувати доводи прихильників закриття терапії  у Мізочі. Однак, усі альтернативні аргументи безсилі, якщо просуванням потрібного рішення переймаються не лише палкі прихильники Владислава Сухляка, але й сам голова райдержадміністрації. Зробити «якісну медичну послугу» для жителів мізоцького куща було запропоновано Сергієм Кондрачуком в обмін і лише до закриття терапії №2. Смисл торгу не зовсім зрозумілий: чому покращення  матеріально-технічної бази мало відбутися лише за умови закриття відділення в Мізочі? І де тут економія? Хоча, перейматись не варто, обіцянка залишилась обіцянкою. Щось пішло не так…

Порівнювати гроші по відношенню до здоров’я, вважає головний лікар ЦРЛ, недоречно. Але чому ж ні? – можна! Ціна здоров’я немалої частини населення району визначається конкретною зекономленою сумою коштів, такою необхідною в районному бюджеті для інших – важливіших цілей. І нічого страшного, що анонсовані в медицині зміни ще десь за горами, а доступних послуг у вигляді терапевтичного стаціонару людей уже позбавили. Без вагань і обіцяного «покращення», свідомо переводячи адекватну альтернативну думку у площину протистояння між двома вагомими у районі фігурами. Це щоб ніхто не сумнівався – то однозначно політика і популізм.

Шкода, однак амбіцій, напевне, все-таки більше, причому зі сторони головного лікаря ЦРЛ. Було б їх трохи менше, то прислухався б до бажання простих людей, які просили не такого вже й неможливого. Тоді звіт про роботу депутата обласної ради міг би доповнитися ще двома пунктами: 1) поліпшив матеріальну базу терапевтичного відділення у Мізочі: 2) у непростих умовах реформування медичної галузі зберіг для жителів мізоцького куща повноцінне стаціонарне лікування.

Не склалося. Вочевидь, що ці завдання виявилися не під силу депутату обласної ради і головному лікарю Здолбунівської центральної районної лікарні Владиславу Сухляку.

1 Зірка2 Зірки3 Зірки4 Зірки5 Зірок (ви ще не оцінили)
Loading...