12670626_1001046959972682_7688946183605644166_n

На своїх загальних зборах перевізники Рівненщини прийняли рішення, що возити пенсіонерів за віком безкоштовно вони не будуть. Аргументи у водіїв вагомі – держава вкрай незадовільно компенсує їм затрати на пільгове перевезення. Виділення у сумі 1,9 млрд.  гривень на компенсацію пільгового проїзду окремих категорій громадян у 2016 році, проголосовані у Верховній раді, на днях ветував Президент України.

На думку Порошенка, виділення коштів на такі цілі створює ризик недофінансування субвенції з держбюджету місцевим бюджетам на надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату житлово-комунальних послуг. Крім того, відсутність механізму обліку пільгових перевезень (обмежень за кількістю, відстані і напрямків поїздок) не дозволяє контролювати облік таких перевезень (кількість пільговиків, які фактично користуються транспортом, вид транспорту, кількість поїздок і т.д.).

Голова Здолбунівської райдержадміністрації Сергій Кондрачук з питання пільгового перевезення громадян зібрав на нараду перевізників Здолбунівщини. Прийшли і активні пенсіонери. Однак, попри всі аргументи, позиція перевізників незмінна: пенсіонерів за віком безоплатно возити не будуть. Зборами перевізників визначено категорії громадян, з яких водії не братимуть платні або ж надаватимуть знижку:

з/п

Пільгова категорія Міські маршрути Приміські маршрути Міжміське (внутрішньо – та міжобласне сполучення  )
1 Учасники бойових дій та особи, прирівняні до них (військові, які брали участь в АТО) б/п б/п б/п
2 Інваліди війни та прирівняні до них особи б/п б/п б/п
3 Особи, які стали інвалідами внаслідок бойових дій б/п б/п б/п
4 Батьки військовослужбовця, який загинув, або помер, або  пропав безвісти під час проходження військової служби б/п (в межах адміністративного району за місцем проживання) б/п 50%-а знижка на проїзд
5 Інваліди, діти-інваліди та особи, які супроводжують інвалідів І групи або дітей-інвалідів (одна особа) б/п 50%-а знижка на проїзд у період з

01 жовтня по 15 травня

50%-а знижка на проїзд у період з

01 жовтня по 15 травня

6 Діти-сироти і діти, позбавлені батьківського піклування б/п б/п
7 Діти до шести років без права зайняття окремого місця б/п б/п б/п
8 Реабілітовані особи, що стали інвалідами внаслідок репресій або пенсіонери б/п б/п (в сільській місцевості – в межах адміністративного  району)
9 Громадяни, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, категорії І б/п б/п б/п – 1 раз на рік туди і назад (з правом першочергового придбання квитка)

Безоплатний проїзд пенсіонерів за віком у транспорті загального користування   передбачено постановою Кабінету Міністрів України від 17 травня 1993 р. N 354. Цей документ зобов’язує Міністерство фінансів кожного року передбачати у державному бюджеті кошти на перевезення. Документ є, коштів – не має.

Нічого несподіваного, більше того – майже закономірно. В результаті, коли держава і перевізники окреслили собі по одному варіанту дій (перша ухиляється від обов’язку виділяти кошти, інші – не виконують вимогу возити безкоштовно), у пенсіонерів по віку є аж надто багато варіантів: писати листи Президенту, подавати до суду на перевізників, оплачувати проїзд у маршрутках, не платити (з небезпекою бути виштовханими з транспортного засобу), зупиняти «попутки», ходити пішки, пересісти на велосипед, сидіти дома… Іронія? Так. І не лише від абсурдності ситуації, яка далеко не єдина у нашому житті. Адже, що виходить: перевізники не хочуть втрачати прибутки, пенсіонери не можуть (іноді – можуть, але не хочуть) платити за проїзд, а влада вислухала і розвела руками від неспроможності вплинути на ситуацію.

Чи це правильно? Позиція уникнення не вирішує конфліктної ситуації. Більше того, з таким підходом є ризик закріпити існуючі у суспільстві викривлення. Не підігравати системі, яку зібрались поламати, а пробувати все-таки щось змінити – цього очікує пересічний громадянин.

Влада могла б, для прикладу, попрацювати над можливістю введення безготівкової системи оплати за проїзд. У Рівному, до речі, була спроба ввести електронний квиток у 2015 році. Корейська компанія планувала інвестувати  у цей проект 6 млн. доларів з умовою отримувати 6% виручки за обслуговування системи. 94%  коштів мали бути розподілені між перевізниками. Планувалось обладнати 100 пунктів продажу електронних квитків. Пільговики заходили б у транспортний засіб з посвідченням.

Міська рада договір нібито підписала, однак, справа далі не пішла. Серед причин, можливо, і та, що це не вигідно самим перевізникам. Адже, не секрет, що пасажирські перевезення в режимі «маршрутне таксі» належать до тіньового сектору економіки, де можна приховати реальні доходи і не платити більші податки.

Для розрахунку реальних затрат на перевезення громадян, в тому числі і пільговиків, можна спробувати провести моніторинг пасажиропотоку, як це зробили у минулому році у Сєвєродонецьку. Цифри за даними моніторингу і даними самих перевізників різняться. Як результат – завищений тариф на перевезення. Більш детально про моніторинг пасажиропотоку, проведений за ініціативи громадського руху «Очищення» можна ознайомитись тут.

Варіантом, вартим для обговорення, могла би бути спроба ввести персональні «посадочні талони», які розрахувати пропорційно на всіх пенсіонерів району та видати на певний період часу. Це, звичайно, якщо держава все-таки знайде кошти для компенсації пільгових перевезень.

Скажете, що радити завжди простіше, а ніж щось зробити самому. Так, зазвичай одного бажання замало для реалізації хороших і потрібних ідей. Однак, це не виправдовує бездіяльність взагалі. Наради, обговорення, зустрічі, вивчення думок, пошук рішень, навіть тренінги – це добре. Однак, все це втрачає свою вагу, якщо після таких нарад пенсіонер почувається покинутим напризволяще.

1 Зірка2 Зірки3 Зірки4 Зірки5 Зірок (ви ще не оцінили)
Loading...