Для загалу тема закриття терапевтичного відділення Здолбунівської ЦРЛ у  Мізочі вже дещо втратила актуальність. Для загалу – так, але не для жителів мізоцького куща, особливо тих, кому вже за 60. Свіжа інформація, яка шириться наразі по району, сипнула солі на ще свіжу рану: нову ідею виношують реформатори від влади і медицини – у Мізочі буде ХОСПІС.


Але спочатку про сіль. Нещодавно у районній поліклініці відкривали соляну кімнату. Збулася мрія головного лікаря, яку плекав кілька останніх років. З особливим піднесенням демонстрував він присутнім можливості і переваги солетерапії. Враження отримали всі: одним від незвичного аромату перехопило подих і вони перенеслись в казкову печеру, інші раділи, що отримали сеанс особливої терапії «на халяву». Запрошене районне і міське керівництво демонструвало задоволення від побаченого. Хвалили головного мрійника і хвалилися самі, відмітили благодійників і щедрих керівників органів місцевого самоврядування. Ще б пак, не всім і не на будь-які забаганки знаходяться гроші – свої особисті чи з місцевих бюджетів.

Мізоцьких бабусь на відкритті диковинки не було – не запросили. А даремно. Цілком ймовірно, що стареньким стало б соромно за свою нікчемну забаганку мати кілька цілодобових ліжок у Мізочі. Куди важливіше для жителів району соляна кімната! І особливо – для мрійників таких кімнат, чиї ідеї і бажання апріорі вважаються правильнішими за старечі хотілки. Адже, крім медичного ефекту, процедури з вдиханням солі мають ще й інші переваги. Наприклад, фінансові: 200 гривень за найкоротший курс оздоровлення – це додаткові кошти для потреб лікарні. Байдуже, що цей заклад неприбутковий. Ось назбирає головний лікар трохи грошенят і сауну з басейном відкриє чи тренажерний зал, бо мрії, кажуть, мають здатність переходити у фантазії. А фантазії – це категорія не завжди підвладна здоровому глузду.

Кажете, перебільшуємо? Ні. Хоча би тому, що медична допомога у кожному лікувальному закладі проводиться відповідно до отриманої ним ліцензії. Соляні кімнати, сауни і т.п. не передбачені переліком медичних послуг у районних лікарнях. Оздоровчі процедури такого виду надаються у закладах санаторно-курортного типу. Чи то головний лікар, який до речі позиціонує себе як молодий політик, сплутав комунальну структуру з приватною, чи бажання виділитися серед інших колег-депутатів така велика, що для досягнення цілі засоби і методи не мають значення?

Те, що затія ця втілена насамперед, для особистого піару, можна пересвідчитись зранку у довгій черзі під кабінетом невропатолога в поліклініці. В очі кидаються два жалюгідних, обшарпаних крісла. Кричуща неповага до простої людини на фоні хизування тонами отриманої гуманітарної допомоги і залученими у заклад коштами. Цікаво, чи сів би в таке крісло сам мрійник?

 

 

Подейкують, що терапевтичне відділення у Мізочі закрили з подібних причин. Так, надто запущеною матеріальною базою не похизуєшся. Тому простіше віддати цю ношу будь-кому іншому і зі спокійною совістю втілювати в життя нові ідеї, більш привабливі для створення особисто позитивного іміджу і подальшої політичної кар’єри.

Що ж до того, чи будуть лікуватися парами солі мізоцькі бабусі, то це малоймовірно. Тут несила кожного дня до амбулаторії добиратися, щоб необхідний курс лікування пройти, а до лікарні у Здолбунові та ще й на платні процедури і поготів.

Однак, трохи солі їм все-таки підсипали. На заміну невиконаним владою обіцянкам – нічого не закривати у Мізочі – прийшли нові грандіозніші плани: на місці терапевтичного відділення задумали відкрити хоспіс. Схоже на те, що фінансові генії з районної адміністрації вирахували суттєву економію для бюджету від закриття терапії і відкриття нової структури з відповідним обладнанням, забезпеченням медикаментами, штатами, тощо.

Автори цієї ідеї (чи може знову – мрії?) обіцяють, що жителі мізоцького куща зможуть там поправити своє здоров’я. Для необізнаних пояснюємо: хоспіс – це медичний заклад, в якому перебувають важкохворі з прогнозованим летальним наслідком. Радійте бабусі! Вам готують місце для підготовки на «той» світ. Так вирішили керівники від медицини і районної влади, і їх аж зовсім не хвилює моральна сторона такої пропозиції. Сумно, але бажання стареньких і їхнє надірване працею здоров’я виявилися не такими важливими, як чиїсь особисті амбіції і фінансова доцільність (до речі, так і не обґрунтована).

Ще живі поки-що бабці мовчать. І вже не мріють, що їх хто-небудь почує. Мабуть змирились, що мрії збуваються не у всіх. Чи можливо тому, що добре знають – з владою і тими, хто з нею дружить, сперечатись не варто. А то дивись, образиш спересердя когось із тих мрійників – і можуть до відповідальності притягнути. Не цікавляться старенькі і тим, скільки ж все-таки зекономили на скороченні ліжок та хто і яку суму платить за опалення пустих кабінетів і палат ліквідованого відділення.

Однак, чи варто про це запитувати? – правда все одно на стороні сильнішого. Так було завжди, так є і зараз. Нічого не змінилося. Більше того, нинішня влада аж надто самовпевнена у своїх діях, щоб зрозуміти: так, соляна кімната – це добре, але потреба у ній не має бути вищою за ціну людської моральності.

PS. Держава обіцяє: «Ніхто лікарні не закриватиме. Мова може йти про їх перепрофілювання. Тобто замість малопотужних, мало завантажених, погано оснащених лікарень будуть створені інші медичні заклади (центри реабілітації для тисяч учасників АТО, діагностичні центри, хоспіси тощо)… Які саме лікарні потрібно перепрофілювати, вирішує місцева громада» – Міністерство охорони здоров’я.

Цікаво, а з ким радилися ті, хто вже встиг не лише закрити, але й самостійно визначити майбутню долю колишньої мізоцької лікарні?

1 Зірка2 Зірки3 Зірки4 Зірки5 Зірок (ви ще не оцінили)
Loading...