images

«Нещодавно багатьох жителів Рівненської області шокувала незвичайна новина. Виявляється на території села Богдашів Здолбунівського району відбулося закладення будівництва нового храму Української православної церкви Московського патріархату. Хоча ця релігійна спільнота вважає себе незалежною від будь-якої іншої релігійної структури, але чомусь духовенство цієї Церкви не соромиться визнавати керівником патріарха Російської Православної Церкви Крила (Гундяєва). Саме про невід’ємність та нерозривність нинішньої УПЦ від сучасної Росії говорить подія будівництва нової культової споруди, яка буде названа на честь «царської сім’ї» – святих мучеників екс-імператора Ніколая ІІ Романова, його дружини та дітей» – диякон Віталій Кузін

У статті, розміщеній на сайті Рівненської єпархії УПЦ КП, диякон Віталій Кузін, кандидат богословських наук, проректор Рівненської духовної семінарії, нагадує нам про те (просимо вибачити за стислий переказ – ред.), що цар «мученик» Ніколай ІІ належить до династії московських монархів, які успадкували ідею «Москва – Третій Рим». Правління цього монарха оцінюється дослідниками по-різному, офіційна історія часто його називає «Кривавим», вказуючи на ряд подій, де він проявив себе не як «божий обранець народу», а постать, що заради своїх егоїстичних ідей вдавалася до жорстоких та кровопролитних дій.

Образ Ніколая ІІ як царя-мученика почав формуватися відразу після вбивства царської сім’ї. У середовищі тогочасної Російської православної церкви почала побутувати думка, що цар був духовним лідером російського народу. Знищення царизму в Росії означав її духовний занепад, що собою принесла більшовицька влада.

Ідею духовного лідерства царя активно підтримували представники зарубіжного російського православ’я та монархічна аристократія. Саме в цьому середовищі з’явилися перші міфічні розповіді про чудесне повернення Росії до монархії, відновлення династії Романових при владі.

Надзвичайний інтерес до канонізації Ніколая ІІ та його сім’ї з’явився після розпаду Совєтської імперії, коли сучасна Росія, намагаючись продовжити імперську політику звернула в бік відродження ідеалів колишньої Російської імперії.

За офіційним твердженням Російської православної церкви причиною канонізації «царської сім’ї» було таємне шанування розстріляних більшовиками царських осіб. Але канонізація «царської сім’ї» викликає дуже багато запитань з приводу богословських пояснень. Вбивство Ніколая ІІ та його сім’ї не є мучеництвом чи сповідництвом за християнську віру. За період «червоного терору» було знищено безпідставно мільйони людей, а в Україні комуністична влада тричі організовувала штучний голодомор, про чисельність жертв та їх страждання важко навіть подумати.

Церковна політика Ніколая ІІ була дуже протилежною як до ролі «божого помазаника». Його дії вели державу до серйозних внутрішніх конфліктів, які цар не помічав, дбаючи про реалізацію своїх політичних амбіцій. Тому 300-т літнє царювання Романових завершилося тим, що Російська імперія значно відстала за рівнем соціального розвитку від інших держав світу, залишаючись до кінця свого існування аграрною державою з абсолютною монархією.

Сам факт, що так звані «канонічєскіє православниє» прагнуть укріпити образ святості Ніколая ІІ у свідомості сучасного українця, що спостерігає брутальні політичні дії російської влади проти України, а також приховану війну під псевдонезалежними державами ДНР та ЛНР,  закономірно вказує, що під такими діями слід помічати просування на території нашої держави ідеологію «руского міра», що не раз на Україні проповідував із своїми візитами патріарх Кіріл (Гундяєв). Саме він у липні 2008 року в Києві озвучив єдність Росії, України, Білорусії та Молдови в ідеї «руского міра», вказавши, що це єдина «Свята Русь». Цю ідеологію як мантру повторює духовенство УПЦ.

Святий – це той, хто став прикладом віри й варто задуматися: чи може таким прикладом віри бути життя Ніколая ІІ? Якщо хтось помічає в цьому ознаки святості та прагне вшановувати подібну особистість явно усвідомлює, що такі вчинки є ніщо іншим як просування «російського міра», який повертає сучасну Україну до стану колишньої колонії в Російській, Радянській або путінсько-гундяєвській імперії.

Більш детально у статті «Святість «Руского міра» або хто прагне в Україні прославляти російського імператора Ніколая ІІ» на сайті.

1 Зірка2 Зірки3 Зірки4 Зірки5 Зірок (ви ще не оцінили)
Loading...