imagesДедалі більшає кількість можновладців, яким до вподоби спілкуватися з народом через найбільш популярну у світі соціальну мережу Facebook. Діляться новинами, звітують і роз’яснюють через фейсбук міністр внутрішніх справ, міністр освіти, прем’єр-міністр, генеральний прокурор… Сам Президент раз за разом видає то якусь новину, то шле вітання з якогось приводу, то гордиться чимось.

Не пасуть задніх і наші районні керівники. Через соціальну мережу можна дізнатися як про їхні особисті досягнення, так і про те, що планує робити наша влада і що вже зробила, які роботи розпочали, що анонсували і проаналізували, з ким зустрілися, що відкрили, куди спрямували кошти і.т.д.

Закриємо очі та те, в яку пору дня пишуться більшість з цих дописів, скільки службового (в тому числі) часу забирає ця праця (а ще ж треба переглянути інші сторінки, вподобати чи прокоментувати) та чому для цього не використовуються офіційні сайти влади. Можливо, що вище начальство зобов’язує висвітлювати роботу таким чином, адже недаром голову облдержадміністрації прозвали фейсбук-ютьюб губернатором.

В тому, що фейсбук наразі є вкрай необхідним і таким, що діє в правовому полі майданчиком для чиновницьких звітів, є деякі сумніви. Погодьтесь, далеко не все доросле населення району має змогу їх читати (не всі мають ПК, відсутність мережі, брак часу і знань, тощо). Також виникають запитання щодо  законності подачі інформації саме таким чином, бо дуже вже вона нагадує роботу журналіста. А Закон України «Про місцеві державні адміністрації» таку діяльність чиновникам забороняє (ст.12). Якщо на Президента чи прокурора цей закон не поширюється, як, до речі, і Закон «Про державну службу» (ст.3), то районному керівництву варто бути обачнішими. А того і дивись, запідозрить хтось із «друзів» у тих звітах приватний інтерес. І може мати рацію, бо фото і прізвище поряд з дописами, а також замасковане (інколи явне) «віват» своїй щоденній праці дуже схоже на саморекламу, так необхідну для особистого позитивного іміджу, а відповідно і подальшої кар’єри.

Очевидним, наразі, є те, що таке «спілкування» чиновника з частиною громадськості є цілеспрямованим і свідомим наміром завоювати довіру у найбільш прогресивного читача, сподобатись йому, переконати в тому, що ЦЯ команда – саме та влада, яка нам потрібна: патріотична і професійна.

Читачі у фейсбуці зможуть додати ще кілька позитивних характеристик нашим місцевим держслужбовцям. Ну, скажімо, принциповість, робота на випередження і т.п. Так, старання щось зробити є і тільки злі ненависники цього не бачать. Однак, насторожує інше. Можна прийти у владу з почуттям високого патріотизму, можна навчатися азам державотворення і удосконалювати управлінські якості, та чи достатньо цього? Чи все так чесно, прозоро і по-новому, як очікувалось після революції Гідності?

На жаль, багато про що не бажають говорити наші чиновники. Наприклад, про таке: як кулуарно в обмеженому колі розподіляються бюджетні кошти і хто при цьому визначає пріоритети; чому немає офіційної позиції влади щодо стану справ з ФГ у Копиткові; чому є фото з директором школи, який «відпочиває» у парку і ні слова про судовий процес з вчителями; чому виплата надбавки за престижність вчителю вищої категорії, посадовий оклад якого 2512 грн. – це проїдання грошей, а посадовий оклад голови адміністрації у розмірі 8615 грн., його першого заступника – 7754 грн., заступника  – 6892 грн. (це без обов’язкових надбавок) – справедлива винагорода за нелегку працю; чому поряд з «вражаючими змінами» у районній лікарні нам не показують довгі черги під кабінетами лікарів та замовчують про платні аналізи і ще дорожчі обстеження, обов’язкові «благодійні» внески, довгі списки ліків, які вимушені купляти хворі за мізерну зарплату чи пенсію; чому так часто змінюються керівники КП Управління майном райради і чи все правомірно в його діяльності; чи продовжується незаконна вирубка дерев у районі і якщо так, то хто її «кришує»; чому підкреслюється професійність попереднього керівника поліції, який «не володів інформацією» про існування в районі незаконних заправок і генделиків; чому є гучна заява щодо начальника відділу містобудування (факт правопорушень доведений?) і жодного слова про можливу корупцію у діях заступника голови адміністрації (розмови ходять не лише по району); про те, які насправді стосунки між адміністрацією і райрадою (про звільнення свого часу з попередньої посади нинішнього голови адміністрації нинішнім заступником голови райради не чув хіба що глухий ) і чи не шкодять старі образи конструктивній співпраці; чому діалог голови адміністрації і нардепа з «активною позицією» виявився результативним для виділення коштів на зарплату чиновникам, а для вчителів і лікарів – ні; чому немає офіційної точки зору щодо закриття терапевтичного відділення у Мізочі і ще багато-багато «чому», які б показали нам більш реалістичну картину про нашу владу, окремих службовців, справи району.

Про це у фейсбуці не пишуть. Можливо тому, що куди приємніше рекламувати успіхи, до яких причетність іноді лише дотична. Демонстрація ж особистої неспроможності чи публічна позиція щодо окремих гострих питань можуть негативно вплинути на репутацію чи нашкодити відносинам з «впливовими» людьми. Або ще варіант – піднявшись вище, хай лише на один щабель, новоспечений чиновник потрапляє у інший – паралельний світ, в якому проблеми простого вчителя чи літньої жінки, яка приїхала за 40 км зі своєю бідою у ту ж таки районну лікарню не такі вже й великі. Куди важливіше для формування потрібного іміджу влади – КАРТИНКА. І з цим завданням її представники сьогодні справляються добре.

Можна, звичайно, спробувати не ставити під сумнів щирість намірів і думати про нашу фейсбучну владу краще: ніякий це з їхньої сторони не піар, не самореклама, навіть не журналістська діяльність. Просто люблять люди писати, бо хобі у них таке: писати будь-коли, будь-де і про що хочеться. А ще про те, що вважають за потрібне, бо мають таке право. Принаймні, думають, що мають…

Ганна Хвиля

Від редакції. Реєстрація у фейсбуці не є офіційною. Фото дописувача може виявитися «аватаркою», а ПІБ – вигадане. Тому у протизаконності спілкування чиновника через фейсбук маємо сумніви. Однак, у чому твердо переконані, то це в твердженні, що правда чи брехня завжди залишаються правдою чи брехнею незалежно від того, яке прізвище чи псевдонім у автора і де вони опубліковані (написані, намальовані).

1 Зірка2 Зірки3 Зірки4 Зірки5 Зірок (ви ще не оцінили)
Loading...