13165900_1017197561690955_8083080811477257236_n 13087460_1017198158357562_5605988303974490172_n

Так характеризує урочище Гурби у Здолбунівському районі голова райдержадміністрації Сергій Кондрачук. На третій день Великодніх свят вже традиційно українці вшановували тут пам’ять загиблих у бою воїнів-повстанців. Долучилися до спільної молитви за душі загиблих героїв сотні небайдужих людей, для яких це місце є по-справжньому святим.

Однак, до Гурб у цей день багато хто приїхав не з єдиною метою помолитися за убієнних. Були такі, що мали за основну ціль відпочити на природі та відсвяткувати Великдень. Хтось чи не вперше завітав при нагоді продемонструвати свій удаваний патріотизм в надії, що народ призабув їхню проантимайданівську позицію в період Революції Гідності. Вимушеною виглядала присутність деяких чиновників, що зумовлено банальною причиною – статусом та службовими обов’язками. Окремі відвідувачі особливо відзначились тим, що під час богослужіння займались виловлюванням владних жаб…

Про те, що на Гурбах політиці не місце, з року в рік повторюють і священнослужителі, і прості люди, і самі політики. Прапорами розмахувати перестали, виступи політиків заборонили, однак дух політиканства, як виявилось, нікуди не дівся: снував туди-сюди, відволікаючи народ від молитви. То йому присутність опонента заважала, то дратувало хто-з ким-коли-як на відзначення приїхав, то керівництво молоде чимось не вгодило… Словом, пошук матеріалу-компромату на уявних ворогів тривав постійно.

Очевидно, що далеко не всі, хто того дня долучився до заходів з нагоди чергової річниці Гурбенського бою, усвідомлюють, що з їхньою присутністю і «танцями на могилках» порушується та сама сакральність цього місця. Гурби все відчувають. Вони знають своїх справжніх героїв. І тих, які полягли в нерівному бою зі збройними частинами НКВД, і героїв нинішніх днів. Завдяки наполегливій праці небайдужих українців в урочищі виріс комплекс, складовими якого є не просто будівлі, могили і пам’ятні знаки. Це особливе місце, де полита кров’ю земля зберігає  історію неймовірного подвигу простих і одночасно великих Українців. Ті, хто відчуває подих цієї землі, приходять сюди не лише у дні Великодніх свят.

Як і з якого часу Гурби стали частиною життя Сергія Кондрачука він розповідає так:

“Для мене Гурби розпочалися у 2008-му, коли, завітавши на це святе місце на декілька годин, я залишився тут на пару днів. Після того це місце стало для мене найспокійнішим, найбільш гармонійним на планеті… Пригадую, як разом з попереднім намісником о. Нифонтом будували господарські будівлі монастиря (економлячи на цементі, давали у фундамент тару, залишену у лісах після чергової “річниці” по всьому периметру святині). Як неодноразово впорядковували прилеглу територію, складали дошки, облагороджували джерело Святої Варвари…» – більше на сторінці Сергія у фейсбуці:

Не кожен готовий повторити подвиг повстанців. З честю нести через роки пам’ять про ті події – зобов’язаний кожен. В іншому випадку – ми не українці.

1 Зірка2 Зірки3 Зірки4 Зірки5 Зірок (ви ще не оцінили)
Loading...